Немного поздно думать о душе,
Когда последний миг тебе отмерен,
Но ты не знал, не ждал его, не верил,
Что он без стука вдруг войдет к тебе.
.
А он вошёл. Он встал перед тобой,
Не дал тебе ни времени, ни мысли,
Чтоб дать душе основы Вечной Жизни...
И в никуда увёл своей рукой...
.
Немного поздно думать о душе,
Когда сердечко, что ритмично билось,
Последний раз пробив, остановилось,
И ты со смертью вдруг наедине....
.
Как саваном накрыла пустота...
\\\\\\\\\\\\\\\"Да как же так? Куда ....\\\\\\\\\\\\\\\" ...и оборвалось,
В забвение унеслось и там осталось,
Где вся твоя земная суета
.
Немного поздно думать о душе,
Когда последний выдох тихо тает,
И жизнь с ним, как дымка, исчезает
В прах превращая тело на Земле...
.
Когда буквально только миг спустя
Глазные веки навсегда сомкнулись,
С дыханием смерти вдруг соприкоснулись
И погрузились в мрак небытия.
.
Немного поздно думать о душе,
Когда упругость тело потеряло,
Когда оно размякло и опало
Откинув руку в мертвой тишине...
.
Когда поток живительной крови
Свой жаркий бег в сосудах замедляет,
Синеет тело, тихо остывает
И оставляет жизни рубежи.
.
Немного поздно думать о душе...
.
***
.
Остановись, мой друг, уже сейчас.
Вся суета земная несерьёзна...
Ведь завтра может быть немного поздно...
Сегодня, может, твой последний шанс.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
