Вже вечір засвічує зорі і гори стоять в тишині.
Пливу по життєвому морю, і сумно на серці мені.
Що час пролітає так скоро. Роки за роками летять.
Недавно ходили ми в школу. А вже на висках тридцять п'ять.
Кружляє зима в заметілі. Сніжинки, як мрії летять,
Тривоги, розлуки похмілля. А вже на висках п'ятдесят.
Вже діти дорослі є внуки. Постаршало місто, село,
Не можемо тільки збагнути, коли це так швидко пройшло.
Лиш радість на серце лягає, що віра в Ісуса в нас є.
І світло в душі моїй сяє. Ісус це майбутнє моє.
***
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : О доброте милосердия-1 - Людмила Солма ПРИМЕЧАНИЕ в дополнение:
=История реальная и не раз слышанная мной с моих детства/юности от бабушки и её подруг молодости...
=фото автора Людмила Солма
="Японский поцелуйчик" - нынче в XXI-м веке миф о поцелуях "застенчивых людей" кажется немного "забавной выдумкой", а ведь так оно и было, наверное, когда-то раньше:
http://www.vitaminov.net/rus-sex-allkiss-practice-9865.html
http://www.mith.ru/cgi-bin/yabb2/YaBB.pl?board=east;action=display;num=1112875317
