Я стріла Каїна і Авеля – вві сні.
Вони ще грали в киці-баби на осонні,
Лементували, пізнавали смак борні.
Під перегуд росло каміння – на жертовник.
Ботей пухких овець тік за хитку лозу,
Чорнильних кипарисів ряд, гігантські мушлі.
Скидалася гірська місцевість на Гурзуф.
А я – вагітна – йшла по виноград і груші...
Сховати б Авеля в мережаний рукав
І понести у благодать повз ранні смокви!
Сумирний менший брат за валуном зібгавсь,
А Каїн лоба морщив, поспішав на лови.
І підняла я очі до важких небес.
І не побачила рокованого вбивства…
Невже у тому сновигань єдиний сенс,
Щоб від безсилля сотворяти плач-молитву?
Я знала Каїна: минав піском… убрід…
Він лунко хихотів, не прагнув слави, оргій.
У рань гойднувся в лоні довгожданий плід –
Від рос липневих, під густий чаїний стогін.
Прочитано 11443 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Прощай , мой друг , прощай . - Николай Зимин Люди! Не будте равнодушны друг к другу.Ведь,своим равнодушием вы причиняете другим больше зла ,чем если бы вы их ненавидели...Будте горячими,но не теплыми.К этому призывает нас Бог.
Что толку жить в пол-ласки , в пол-привета ,
И ненавидеть в пол - души , и в пол - любить
И удовольствие доставить всем при этом -
Заставить о себе заговорить .
Прощай , мой друг , прощай . На свете
Так много еще добрых , нежных душ ,
Что я готов поверить даже в счастье
Под нашей старою , дырявой крышей .
