Углублять пустые знанья
В лихорадке ожиданья –
Это всё-таки полезней,
Чем нервозные болезни?
Никого тут не вини:
Как мужчины – без любви,
Мы обходимся без секса.
Мама, выберусь из стресса!
С тем из них, кого тут дети –
Точно ничего не светит.
Затеваться есть ли толк
Про сверчка и про шесток?
Тот – один из сильных мира!
Вот - "не сотвори кумира!"
В том, что выбрали друг друга –
Точно, не моя заслуга!
Видно, страсть угасала в нём –
С глаз долой – из сердца – вон!
С ним огнём не мне делиться:
Тьма желающих в Столице!
Да и вне - других не счесть.
И оставим всё, как есть.
Как понять, что за душой? –
Вышел в люди, стал большой!
Всё равно за баб и водку
Я б убила сковородкой!
Мама, к лучшему у нас:
Срока мне никто не даст!
Мне ли - из дворняг собачьих
Цирковых просить подачек?
Пусть уж дрессирует жён!
Благо ими окружён!
Перед тем, как позвоню,
Вспоминаем всю семью:
Так и быть, скажу о детях! –
Жаль, что ничего не светит!
Да он вряд ли и поймёт –
Сроку вышло – деткам – год!
Позвоню – он вольный ветер!
- Не торопимся! – ответил…
18.08.1993.
Светлана Шербан,
г. Магнитогорск, Россия
Мама пятерых деток, но вменяемая и потому творческая. Пишу хорошие стихи - и очень приветствую обратную связь. Мечтаю о собственном сборнике - и прошу почтенную читающую публику дать принципиальную оценку текстов. Дабы не пополнить собой рядов графоманов! e-mail автора:svetasherban@mail.ru
Прочитано 8638 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
