Осотище-стервотище наїжачився усіма своїми колючками . Він лютився чимраз більше на весь світ. Після того, як господар городу викорчував його зі своєї картоплі, котра пропадала від Осотиська, і жбурнув на купу хмизу, він доповз до клаптика землі і вкоренився знову. Як помилився господар, не спаливши його відразу! Пожалів, а Стервотище вижив ( усе стервотне – живуче ) – тепер мстить усьому світові. Особливо від нього потерпають красуні – кульбабки та діти, що веселяться на лужку. Він ранив їх своїми колючками.
Та малята перестали його боятися. Вони посилають мольби до Сонечка, і їхній променистий друг Сонечко палить осотище так, що він ледве витримує
Вже недовго, ще трішки – і не стане деспота – стервотища, Сонечко спопелить його. Воно чекає на його каяття, але коли цього не станеться, то загине Осотище, бо немає йому місця на землі – усе, що заважає жити іншим, приречені на загибель. Такий справедливий закон Божий і її величності Природи. Жорстокому потрібно зробити вибір.
Тетяна Полубко,
Чернівці, Україна
Писати й малювати - навіть не знаю, що люблю більше.
Прочитано 5245 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сказка для деда - Николай Погребняк Попросила меня внучка: "Деда, расскажи мне такую сказку, чтобы совсем-совсем новая была".
Ладно, сочиню тебе сказку, - согласился я. Чего, думаю, в этом сложного? сначала "жили-были", а потом пусть герои что-нибудь волшебное сделают - вот и вся сказка.
Согласился. А с чего начать, не могу придумать, да и о чём будет сказка, тоже никак не решу. Сяду-ка я у окошка, подожду вдохновения, а потом возьмусь за работу. Жду, жду. Не приходит вдохновение.
